Від Кобудя - до Костянтинова

…Ранньої весни 1561 року, коли саме скресала крига, а в небі вже кугикали дикі гуси, повертаючись із вирію, на березі мису при злитті Ікопоті й Случа появився натовп сановитих людей. Попереду всіх князь Костянтин Острозький, а поруч священик, який вершив мале освячення водою місця, де буде зведено новий замок. А після цього кропив усе місто, що мало будуватися. Освячення вершилось проти сонця і по тих місцях, де мала стояти міська стіна…

Це буде потім. А спершу Василь Лабунський 4 січня 1561 року продав третину Колищинець Костянтину-Василю Острозькому «з грунтом зеленим, з людьми, плати, доходи, их повинностями, з городищем, з ставы, млыны, всякими пожитками» за 5 тис. кіп грошей литовських. Тоді нечасто зустрічались такі суми при купівлі маєтків і навіть цілих сіл. Історики дослідили, що князь заплатив суму, рівну вартості 357 коней-скакунів, або, якщо зіставити із вартістю проданих у той час сіл, ціна Колищенець переважала їх у 10, а то й у 100 разів.

Багато істориків губилися в розгадках цієї таємниці. Хоч загалом усі сходилися на тому, що не просто самі Колищенці цікавили Острозького, а головне - старе городище зі славною минувшиною. Метою князя було не просто володіння Колищенцями, а найперше - будівництво міста на цьому терені. Тому-то він одразу й шле гінців до великого князя Сигізмунда Августа за дозволом будувати замок новий і «город осадить и Константиновом назвать».26 березня того ж таки 1561 року князь отримує дві королівські грамоти: одну - на право заснування міста, на торги та ярмарки в ньому, а іншу на Магдебурзьке право з унікальною фразою «к расширению онного места», що, на погляд дослідників, була зовсім не випадкова і реально засвідчувала існування старо поселення міського типу.

Отже, документом, що став свідоцтвом про народження міста Костянтинова є королівська грамота, отримавши яку, князь будує замок, а при ньому - місто.

Так розпочався відлік його бурхливого розвитку - і на той час це виглядало майже фантастично. Будувалося місто 10 років. Дослідник середньовічних міст, беззаперечний авторитет у цьому питанні, до того ж - уродженець Старокостянтинова О.І.Баранович вважав, що перетворення у XVI ст. звичайного села у велике місто за такий короткий час було справою дуже малоймовірною. Однак, враховуючи поставлену Острозьким мету - будь-що заснувати місто, враховуючи високий рівень господарського розвитку цієї території та величезну суму, сплачену князем при купівлі Колищенець, маємо підстави вважати, що до 1561 року поселення це було справді незвичайного типу. Безперечно, то був торговельний і ремісничий центр, що виріс на основі господарського розвитку всього краю і мав давні історичні традиції, які згодом визначили й майбутні перспективи Костянтинова.

Щоправда, за успіхами прийшли й прикрощі: рівно через 5 років, 25 березня 1566 року, польський король жалує гетьману Ходкевичу третину села Колищенець, якими вже володів Острозький. По суті, право Острозького на будівництво міста, яке він так успішно вів, було анульоване. Але не з тих був князь, щоб так легко відмовитись від задуманого: він швидко вступає в переговори з Яном Ходкевичем і за чималу суму вдруге купує Колищенці - свій майбутній Костянтинів

Ця подія спонукає до роздумів: чому Острозький так настійливо й щедро платив за Колищенці суму, в сотні разів вищу вартості інших маєтків? Розгадка очевидна - князь купував не просто село, а місто - нехай зруйноване, знищене дотла, геть занедбане, але обов'язково місто - зі славною і давньою історією, із славним послужним списком. Місто, яке гідно могло претендувати на резиденцію князя Острозького, що затаїло в собі героїзм Кобуда і нездійснені мрії Анни Корибутівни.

Тобто - не просто село, а славу минулого рідної Болохівської Русі, до якої тяжіли всі його предки, відроджував князь в образі третини села Колищенці.

А воно - омріяне князем місто Костянтинів -через десяток років після нового народження віддячило своєму будівничому небувалим злетом у розвитку, посівши дев'яте місце в рейтингу 114 міст Волині, ставши настільки значним і великим, що заслужено увійшло до всіх тогочасних літописів.