_{Чи то піснями, чи мольбою у Бога милості}

Хвиля російської революції 1917 р. не відразу вдарила об береги нашого провінційного життя. Перша «демонстрація свободи» відбулась на початку березня. Демонстрантами були кільканадцять учнів і декілька євреїв. Із вікна сільськогосподарського товариства повітовий предводитель дворянства, молодий здібний дипломат Шуматов вітав їх помахами батистової хусточки.

Царські портрети знімалися спокійно, як справа наказана згори, а не стихійна. Показовою була хіба що заміна поліції на міліцію, яку очолив перший більшовик Власов, що приїхав із Петрограда.

З приходом осені пожвавилися більшовицькі настрої. Кронштадтський матрос Гринюк родом із Кругликів проголосив Круглицьку Незалежну Народну Республіку, якої й сам був головою.

А тим часом до міста доносилося гарматне відлуння фронту, що проходив зовсім близько і все частіше нагадував про себе появою дезертирів.

У кінці липня в Старокостянтинові розквартирувався полк донських козаків.

Серпневих днів 1917 року відголосся корніловського заколоту докотилося й до нашого міста і змело першу хвилю більшовизму на чолі з Власовим та його начальником Чікіригіним. Але вже у жовтні міське суспільство почали хитати нові потрясіння боротьби за владу, аж поки терези протистояння остаточно не зупинилися на боці лівих сил - Тимчасовий уряд було повалено, і місто вперше почуло прізвище Леніна, Троцького-Бронштейна, Стеклова-Нахамкеса.

Грудень 1917. Села, що на півдні повіту, потрапили під міцну руку армії «Меджибізької Совєцької Республіки» (була й така!), всіма 500-ма її армійцями командував чоловік на прізвище Лапчук. У нього це виходило доволі грізно й войовничо. 11 грудня 1917 року під час розправи Меджибізької армії над новоселицькими поміщиками й селянами з'явився делегат «каммуністіческава камітєта» і запросив Лапчука якнайшвидше приїжджати займати Старокостянтинів, бо «германці втікли разом із легіонерами та гайдамаками».

Узимку 1918 року місто Старокостянтинів було переповнене численними вигнанцями зі своїх маєтків, міськими обивателями та більшовицькими військами.

...Вулиця, звана Пушкінською, або Гімназійною, була тихою, небрукованою. Звідси долинали тривожні скрипи крамничних віконниць, що раптово зачинялися - совєцькі меджибізькі війська займали місто. Першими під їх удар потрапив пан Прушинський - старий дивак і колекціонер...

Проте найбурхливіші події державотворчих змагань розгорнулися 1919 року. Місто опинилося у так званому «чотирикутнику смерті». В першій половині 1919 року червоні війська добилися значних успіхів - приголомшені петлюрівці тікали з міста. Волинський полк склав зброю. Офіцерів було заарештовано. А більшовицький полк, що прийшов їм на зміну, мав назву «пєрвий совецкій партізанскій полк». Він складався з мішанини усіх національностей. А тим часом цивільним життям Старокостянтинова керував міліціонер Н. Вовк.

...Більшовикам таланило. Вони провели успішну Старокостянтинівсько-Проскурівську операцію, що утвердила радянську владу в нашому краї. Ця операція тривала майже весь червень. Уже 23 червня армія УНР здала свої позиції. Більшовики відновили владу в місті - знову ожили комбіди, повернулася контрибуція і хлібозаготівлі, а за ними й свавілля червоноармійців, що повсякденно зловживали алкоголем. Проте за їхні гріхи страждали євреї, які продавали це зілля.

Місто лихоманила епідемія тифу справжнім жахом стала запроваджена комісаром Фуфанським система заручників. Така ситуація « тривала до 4 серпня 1919 року, коли місто майже без бою зайняла 11 дивізія Січових стрільців. З цього часу Старокостянтинів потрапив у фронтову круговерть: 10 серпня Січових стрільців витіснили червоноармійці, 13 серпня - повернулися Січові стрільці, влада переходила з рук у руки, наче естафета. 26 листапада в Старокостянтинів приїхав Симон Петлюра, який виступив перед військами на мітингу. У листопаді українські війська довше всіх затрималися в місті. Так тривало аж до грудня. За цей час тут побували і денікінці, які 2 грудня 1919 року вивезли з міста полонених і хворих у невідомому напрямку з невідомою метою. Потім прийшли поляки - також ненадовго, а за ними знову більшовики - в останній 28-й раз вони встановили владу в місті на довгі 72 роки…

Чорним символом бурі тих часів стала пожежа Сторожової вежі. Історики називають 20-ті роки для України драматичними. Масове розкуркулення й боротьба з неписьменністю, перший з’їзд учителів і перша сільськогосподарська комуна, перші розпорядження першого голови політревкому Н. Вовка... Й хоча більшовики успішно здійснювали свої плани хлібозаготівель і культурної революції, але в двері історії вже стукали трагічні 30-ті...

Біль наша, що вічно ятритиме душу

Танули на виднокраях України важкі сніги 1933-го, являючи світові жахливе видовище смерті - Сталін підвів український народ до краю Голгофи – на її вершину ошаленілі збирачі хліба гнали обібраних до зернини українських селян. Серед них були й ті 2316 селянських синів.

Хто знав, хто вів смертям і стратам лік?

Де фільм, який нам показав би голод?

Отой проклятий 33-й рік?

Який співець поему склав про холод?

Чи розповів, як то людей в наш вік

Крушив і чавив пролетарський молот...

Юрій Клен, з поеми "Прокляті роки"

Юрій Клен - псевдонім поета, одного з найвідоміших письменників української діаспори, а перед цим — групи українських "неокласиків".

Справжнє його ім'я - Освальд БУРГАРДТ. Народився він 4 жовтня 1891 року в селі Сербинівка Старокостянтинівського району, на нашій Подільській землі. Походив із сім'ї німецьких колоністів, а став видатним українським поетом.