У середині дня 25 липня до правого берега Случі підійшли роз'їзди козацької розвідки. Від польського табору через брід вирушив розвідувальний загін, якому в сутичці вдалось полонити козака. На допиті він повідомив, що у М. Кривоноса 50 тисячвійська. Через деякий час головна похідна застава, виділена авангардом українського війська, підійшла до Случі й почала її форсування з метою забезпечення проведення бойової розвідки біля табору Я. Вишневецького. З табору противника вийшов невеликий загін добровольців, щоб перешкодити козакам перейти річку. Відбивши атаку польського загону, козаки почали переходити її вбрід. За ними рушив кінний розвідувальний загін. При наближенні до лівого берега Случі по них несподівано був відкритий сильний мушкетний вогонь з боку польської піхоти (королівська гвардія - 1200 чол.), що прикривала брід. Слідом за нею вдарила польська артилерія... Атака захлинулася.

Зазнаючи вагомих втрат, козаки почали відступати. Для їх переслідування пішов у навальну атаку ворожий кінний загін (більше 300 вершників). Головна похідна застава козацького війська була, очевидно, розгромлена, її залишки врятувалися у таборі авангарду.

У польський полон потрапив сотник Полуян, можливо, командир похідної застави. Про значні козацькі втрати (від двох до десяти тисяч чоловік) повідомляють польські джерела, але з цим не можна погодитися, адже похідна застава налічувала не більше декількох сот козаків.

Наприкінці дня 25 липня в район бойових дій прибув авангард, а потім і головні сили М. Кривоноса. Над Случчю, на узвишші, він заклав свій табір. Бойова розвідка показала, що у поляків значні сили піхоти і форсування ріки буде нелегким. Я. Вишневецький, у свою чергу, визначив, що проти нього виступило численне козацьке військо і шансів на перемогу він не має. Від полоненого сотника Полуяна, який, за повідомленням польської сторони, був обізнаний з інформацією на рівні гетьманських козацьких рад, стало відомо про те, що з величезною армією вирушив Б. Хмельницький і що М. Кривоніс має завдання затримати Я. Вишневецького якнайдовше.

Двадцять шостого липня ніяких бойових дій не відбулося, джерела не згадують навіть про дрібні су­тички. Очевидно, М. Кривоніс протягом дня проводив рекогносцировку місцевості, обмірковував план форсування Случі наступного дня і чекав на Корсунський полк, який прибув у район бойових дій надвечір.

Вважається, що цього дня М. Кривоніс викликав Я. Вишневецького на герць, але той не прийняв виклик. Як свідчать польські джерела, М. Кривоноса супроводжувала значна частина селян-повстанців, яка виконувала у його військ) допоміжну роль. Бойовий же склад козацького війська становив не більше 16 тис. чоловік.

Повстанська армія користувалася всебічною підтримкою місцевого населення. У ніч з 25 на 26 лип­ня мешканці Старокостянтинова завезли до табору М. Кривоноса значну кількість провіанту та пороху. Про це 26 липня стало відомо Я. Вишневецькому - в результаті більше 40 міщан міста було ним страчено.

Двадцять шостого липня Я. Вишневецький зібрав військову раду, яка винесла остаточне рішення: наступного ранку відступити на захід. У польському війську налічувалось біля 40 тис. чоловік. З них бойового складу (переважно це кіннота) - близько 10 тис. Вагомий недолік польської армії, її слабке місце (після втрати реєстрових козацьких полків та підрозділів драгунів з козаків) полягало у недостатній кількості піхоти. Українська ж армія у цьому роді війська мала оперативно-тактичну перевагу над польською, у тому числі і над армією Я. Вишневецького, у розпорядженні якого було не більше півтори тисячі піхотинців.