Вівторок, 26.09.2017, 18:28
Приветствую Вас Гість | RSS
 
                          
 

Меню сайту

 
Опитування
Ви були закордоном?
Всего ответов: 691

 

Розглянемо порядок і строки збору українського війська у Масловому Ставі. Як уже зазначалося, звістка про розгортання Я. Вишневецьким бойових дій на Брацлавщипі дійшла до Б. Хмельницького в Чигирин не раніше 2 липня 1648 р. Найвіддаленіші полки (Ніжинський, Борзенський, Ічнянський) знаходи­лися на відстані біля 300 км від гетьманської столиці. Тому, щоб сповістити про збір війська полкові міста, необхідно було витратити не менше трьох діб: протягом 3-5 липня. На оповіщення сотенних містечок і куренів, на збір та підготовку до маршу підрозділів полка потрібно було ще близько трьох діб: з 6 по 8 липня. При середній швидкості 35-40 км на добу марш до району збору - Маслового Ставу - зайняв майже вісім діб: з 9 по 16 липня. Отже, найвіддаленіші полки почали прибувати сюди після 15 липня, а найближчі (Канівський, Черкаський, Переяславський) - 8-10 липня. Саме вони склали основу для формування козацьких підрозділів та повстанських загонів із селян-добровольців.

Таким чином, до Маслового Ставу основна частина війська прибула у період з 10 по 20 липня. Тут підрозділи повстанців проходили процес формування та бойового злагодження. В численних кузнях ремонтувалась та виготовлялась зброя, деталі для возів, підковувалися коні, а в майстернях ремонтували й виготовляли вози, колеса, діжки та ін. Згідно з універсалами Б. Хмельницького, прибулий козак повинен був мати двох коней, вогнепальну та холодну зброю, п'ять кіп куль та п'ять фунтів пороху, кожні десять козаків -один віз, на якому перевозилася зброя, боєзапас, інженерний реманент, дві-три бочки сухарів та ін.

Визначимо, коли ж до Маслового Ставу прибув Б. Хмельницький. Є всі підстави вважати, що він не покинув Чигирин, доки не довів завдання до кожного полка, тобто доки не повернулися його гінці. А останні з них повернулися тільки на шостий день - не раніше 8 липня.

Можна було б встановити їм пункт повернення - Маслів Став, але тоді Б. Хмельницький зі своїм штабом повинен був виїхати туди негайно, услід за гінцями, бо між Чигирином і Масловим Ставом відстань близько 160 км і для її подолання потрібно не менше чотирьох діб. Але вирушати Хмельницькому в такі строки до Маслового Ставу не було доцільно, бо (за вищенаведеними розрахунками) там ще не зібралося військо. Немає сумніву, що він планував у першу чергу приділити увагу формуванню та контролю за забезпеченням особового складу новостворених полків, а вони мали прибути до Маслового Ставу в числі останніх. Отже, можна припустити, що Б. Хмельницький зі своїм штабом вирушив із Чигирина не раніше9 липня, прибувши на місце 13-14 липня 1648 р. Якраз у ці дні, за розрахунками, і одержали тут завдання М. Кривоніс та І. Шангірей.

Враховуючи повідомлення польського посла П. Ласки про те, що Чигиринський полк мав 10 тис. козаків, Білоцерківський - 4 тис, а інші полковігарнізони по декілька тисяч чоловік, визначимо кількісний склад козацького війська, яке зібралося у Масловому Ставі.

Припускаючи, що полк нараховував 3-4 тис.чоловік, можна з певною імовірністю вважати, що реорганізовані реєстрові полки (Черкаський, Корсунський, Канівський, Переяславський та Чигиринський)мали у своєму складі 22-26 тис. козаків, а новостворені (Київський, Прилуцький, Миргородський, Ніжинський, Борзенський, Ічнянський) - 18-24 тис. Отже, до Маслового Ставу прибуло 40-50 тис. козаків.

У Білоцерківському, Уманському та Вінницькому полках, для яких районом збору була призначена Прилука на Брацлавщині, налічувалося 10-12 тис. козаків. Туди в розпорядження М. Кривоноса було відправлено Корсунський полк - 3-4 тис.

Загальна кількість козаків у війську Б. Хмельницького становила 50-60 тис. чоловік. Як визначає І. Крип'якевич, українська армія в серпні 1648 р. мала у своєму складі більше 100 тис. чоловік, у тому числі 40 тис. селян - "черні' (три полки) і 600 татар (очевидно, загін Солтан-мурзи. - І.С.). Він також повідомляє, що у розпорядженні М. Кривоноса було 16 тис. козаків. Отже, вищенаведені розрахунки збігаються з висновками І. Крип'якевича.

Незважаючи на досить значний кількісний склад української армії, боєздатних воїнів у ній, за аналізом і оцінкою польської розвідки, налічувалося 20-25 тис. З таким висновком важко не погодитися, бо це якраз були ті запорожці та реєстровці, тобто професійні воїни, що билися під Корсунем. Новостворені ж козацькі полки (30-40 тис), а тим більше полки селян-повстанців, не мали ще достатньої підготовки і необхідного бойового досвіду. Крім цього війська, Б. Хмельницький розраховував на татар-союзників (не менше 20 тис), які повинні були прибути у район бойових дій.

Документи (листи), які підписував і відправляв гетьман під час маршу свого війська (з Паволочі 27, 29, 30 липня і 3 серпня, а також з-під Старокостянтинова - 8 серпня), свідчать, що українська армія вирушила з Маслового Ставу не пізніше 25 липня . Очевидно, містечко Паволоч було обране контрольним пунктом просування української армії. Тут Б. Хмельницький простояв протягом тижня, з 27 липня по З серпня, чекаючи, імовірно, оперативного орієнтування від М. Кривоноса та підтягуючи військо. В Паволоч гінці від М. Кривоноса принесли йому приємну звістку про перемогу під Старокостянтиновом і про те, що цей район вільний для виходу української армії. Вранці 3 серпня Б. Хмельницький рушив далі.

Здійснивши марш за маршрутом: Росава - Оль-шаниця - Рокитне - Біла Церква - Паволоч - Ружин -Погребище - Прилука - Калинівка - Хмільник, Б. Хмельницький 7 серпня зупинився на рубежі Стара Синява -Острополь, не дійшовши до Старокостянтинова 35 км, і зосередив головні сили війська в районі Гончарихи (теперішнє село Старосинявського району Хмельницької області). Наступного дня у супроводі штабу він прибув під Старокостянтинів.

Щоб мати можливість вести розвідку і затримати розгортання бойових дій до прибуття татар,Б. Хмельницький відразу погодився на мирні переговори, запропоновані польською стороною. Умови підписання мирного договору з боку польського уряду були принизливими. В них не визнавалися суверенні права українського народу на самоврядування. Так, в інструкції польським комісарам на ці переговори, затвердженій сеймом Речі Посполитої, зокрема говориться: "Свобода їм буде надана в межах кумейківської комісії, але, якщо не вдасться їх привести до цієї диципліни, то комісари відступлять до положень переяславської та куруківської комісій". Тут маються на увазі угоди, укладені між Річчю Посполитою та повсталими козаками під проводом М. Жмайла (1625 р. - Куруківська), Т. Трясила (1630 р. - Переяславська) та П. Павлюка (1638 р. - Кумейківська). Вони затверджували повну капітуляцію козаків. Особливо тяжкою була остання, за якою повністю була паралізована діяльність Запорізької Січі, а реєстрові козаки (6 тис.) втратили самоврядування.

Про хід переговорів польські комісари звітували перед сенатом 27 серпня і 13 вересня 1648 р. Про те, як вів переговори Б. Хмельницький, свідчать нотатки у щоденнику одного з комісарів, шляхтича Ф. Обуховича: "Річ Посполита вирішила послати до нього (Хмельницького. - І.С.) комісарів. Але зрадник, хитро їх затримуючи, вигравав час, чекаючи орду".

Одночасно повстанські загони, керовані коза­ками, продовжили здобуття укріплених містечок, щоб контролювати територію, яка оточувала район зосередження ворога. Так,були здобуті Рівне, Луцьк, Олика та ін.

Треба зазначити, що польське командування було також зацікавлене в тому, щоб віддалити початок бойових дій аби зібрати необхідне військо для розгрому української армії. За рішенням польського сейму, який відбувся у Варшаві з 16 липня по 1 серпня 1648 р., було оголошено збір війська для боротьби проти Б. Хмельницького. Місцем збору встановили район містечка Глиняни (25 км східніше Львова). Для керівництва військом було обрано трьох полководців (регіментарів): Д. Заславського, М. Осторога та О. Конєцпольського, а також 32 комісари-радники. Призначені полководці не відзначались воєнними здібностями. Перший, найстарший за віком, був нерішучою, поступливою, без власної думки людиною. Другий - вчена людина, але поганий полководець. Третій - молодий, гонористий і запальний - не брав зовсім до уваги поради досвідчених у військовій справі людей. Б. Хмельницькому приписують крилатий вислів - характеристику цих трьох полководців: "перина, латина й дитина".

У перших числах серпня регіментарі почали збирати військо у Глинянах. Але Я. Вишневецький не погодився з цим районом і оголосив збір війська біля замку Човганський Камінь (сучасне місто Теофіполь -районний центр Хмельницької області, 60 км західніше Старокостянтинова). Почалося змагання - хто більше перетягне до себе війська. Нарешті, 4 вересня зібране біля Глинян військо підійшло до Човганського Каменю для з'єднання з військом Я. Вишневецького [12.С.146]. Загальна кількість зібраного польського війська становила 30 тис. воїнів , а з урахуванням допоміжного складу - більше 100 тис.

Старокостянтинів
Туристичними стежками краю
(03854) 3 - 31 - 65
www.ksdua.com

Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
    
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright Dantour © 2017 |