Замкова церква

Започаткувавши в 1561 році будівництво нового міста, князь В.-К. Острозький заклав у підвалини Троїцької церкви перший будівельний камінь, а через 10 років — перший церковний дзвін уже покликав мешканців замку до молитви. Знаходячись у закритій зоні міста в замку, церква ця була скоріш за все сімейною, аніж масовою.

Існує думка, що церква спочатку була вбудована в комплекс старого доострозького замку й носила характер як сакральної, так і оборонної споруди — тогочасні історичні умови покликали до життя цілий ряд храмів, пристосованих до оборони, і всі вони були неповторні у своєму призначенні.

Церква була розписана рослинним орнаментом і фресками. Унікальною є фреска похоронної сцени Олександра Острозького й зображення герба князя на західній стіні церкви, що збереглися до нашого часу. Низом стіни були оздоблені дубовими панелями. Хори, драбинки до них та всі дерев'яні оздоби були також виконані з дуба. На стінах храму віднайдено графіті XVIст. - руською та латинською мовами.

Троїцька церква виконувала роль не лише храму, а й культурного осередку, де переписували книги і навчали учнів. Документи називають імена церковних настоятелів, які сприяли переписуванню книги «Кормча» та її розповсюдженню, а також імена тих, хто в місті започаткував Костянтинівську академію. Вони зустрічаються й серед соратників князя, які брали участь у Берестейському церковному соборі 1596 року. Для утримання церкви та її настоятелів князь В.-К. Острозький виділив у околицях міста з власних володінь у пожиттєве користування села Попівці, Гребенинку та Іляшівку.

Пережила церква Святої Трійці багато віків, багато чого набачилася. Були в її житті події, коли до молитви в церкву в'їжджали вершники на конях і в повному бойовому спорядженні. Коні зупинялись перед самим вівтарем і, збуджено хропучи, насторожено дивились на дивне дійство та вдихали незнайоме повітря, наповнене миром і чадом свічок. Одразу після відправи молитви вони несли своїх вершників під проводом сотника надвірного війська Северина Наливайка назустріч грізній битві, захищаючи рідний край од ворожих руйнувань, захищаючи віру, утверджуючи на Троїцькій церкві славу хреста півмісяцем.

До речі, честь поєднати хрест із півмісяцем мала тільки та церква, чиї прихожани вистояли в двобої з ворогом, на чиєму порозі не ставав мусульманин, гідність якої не була зганьблена чужинською молитвою.

Органічно вписавшись у ландшафт та в історію Старого Костянтинова, церква Святої Трійці благословила місто на славні справи, а ім'я його хрещеного батька й засновника - князя Василя-Костянтина Острозького вберегла від забуття своїм омофором.