Магдебурзьке право

Через три місяці після купівлі Колищинець 26 березня 1561 року князь Костянтин-Василь Острозький отримав грамоту короля на Магдебурзьке право для новозаснованого міста. Це було справді унікальне явище в тогочасній історії, коли власник міста отримував привілей міського самоуправління одночасно з дозволом на його будівництво!

Отже, міста як такого ще не було, а право на самоврядування воно вже отримало. Чи можливо було це тогочасних умовах? Чи могли королі таке величне надбання середньовічного міського права як Магдебургія роздавати будь-якому місту, а тим більше — ще навіть не збудованому? Адже отримання права на самоврядування мало чітко виписану процедуру.

Виникло Магдебурзьке право у XIII ст. у м. Магдебурзі, де вперше місто звільнилось від управління й суду великих землевласників і створило власні правила життя: порядок виборів і функції органів місцевого самоврядування, суду, цехів, регулювання питання торгівлі, опіки, покарань.

Українські міста одержували це унікальне право з XIV ст. від литовських князів, польських королів, українських гетьманів. Воно давало можливість мешканцям міста вибирати магістрат, який відав адміністрарівними, господарськими, фінансовими, поліцейськими та судовими справами.

Суть цього права полягала в тому, що - городяни «в великих і малих справах повинні будуть радитись між собою». Встановлювалась юрисдикція органів міського самоврядування: війта, бурмістра, міської ради, яким надавалось право вирішувати, судити, мирити, карати...

Очолювали магістрат обрані бурмістри, війти, а з ними райці (радники), лавники (судові засідателі). Костянтинів, отримавши Магдебурзьке право, вибудував у своєму правовому полі всі ці атрибути - була в місті ратуша, був війт, а загалом була й передісторія отримання права на самоуправління.

Наявні документи свідчать, що претендент на Магдебургію мав бути містом, мати відповідні митні збори, постійні ярмарки, базари, а головне - володіти заслуженою візиткою, тобто мати історичне минуле, яке засвідчувало б значимість цього міста.

Село, а певніше сказати - частина села Колищенці, аж ніяк не могла претендувати на здобуття Магдебурзького права. А ось місто, віками приховане під найменням Колищенці, дійсно могло б.

Звісно, нам уже ніколи не дізнатись, якими переконливими доказами князь В.-К. Острозький умовив короля надати ще незбудованому місту цей унікальний привілей.

Але цілком очевидно, що князь представив королю не стільки майбутні перспективи міста - та й навряд чи вони могли б настільки переконати короля, як минула слава. Найімовірніше, король був приємно вражений наведеними переконливими фактами історичної минувшини й тогочасної дійсності. Йому було надано справді вагомі докази того, що Колищенці — це місто з давнім минулим: і його фортеця, і його ярмарки, і його щоденне життя все це свідчило на користь Магдебурзького права для Костянтинова. Висловлюючись по-сучасному, роль зіграв бренд - знак міста, що існувало на цій царині задовго до Колищенець.

...У Костянтинові дуже швидко й легко утвердились магдебурзькі звичаї й порядки: було обрано першого війта, на міській ратуші, що звалась Зеґаревою вежею, вперше задзвонив дзвін, скликаючи городян на велику раду...