Утвердження нової ери – ери книгодрукування

У далекому XVI столітті на Замковій вулиці мешкав дивний чоловік - увесь свій час він читав книги, пильно розглядав їх, а потім на дивовижному верстаті викладав у ряд металеві букви, намащував їх чорною фарбою і відтискав на аркуші паперу. Сусіди й перехожі обходили його хатину боком - чи не чаклун бува? Зате не обминали її ті, хто знав, яке небачене диво творить ця людина - продовжує естафету великого Нестора-Літописця, але вже не переписує, як колись, а друкує книги. Не минав хатину друкаря й сам князь Острозький, бував тут і Олександр, його син.

Швидкий ріст новозбудованого міста Костянтинова сприяв тому, що тут зібралися видні культурноосвітні діячі, тодішні економічні, соціальні й культурні умови сприяли тому, що в місто збиралися талановиті особистості того часу. Цьому активно сприяв і сам К.-В. Острозький та запрошений особисто князем першодрукар Іван Федоров.

...Волею знаменної долі занесло друкаря у Костянтинів. Не склалося його життя в далекій Московїї - вигнав його Іван Грозний. І подався Іван Федоров до українського Львова й започаткував там друкарську справу, надрукувавши знаменито уславлені на віки книги.

Зібралися навколо нього відомі, як на той час, діячі - і слава про них розійшлася по всій Україні. Почали запрошувати друкаря до себе магнати. І вибрав Федоров з-поміж них К.-В. Острозького. Але їхати до Острога друкар не міг - місто належало не князеві, а його невістці Беаті Костелецькій. Резиденцією князя К.-В. Острозького в цей час був Костянтинів, тому й переїхав друкар зі Львова до Костянтинова й поселився на Замковій вулиці...

Від 1576 року ім'я його значиться у місцевих документах. А навколо його хатини знову почали збиратися діячі - аби продовжити магічну справу книгодрукування. Серед них були майстри пера, філософи, вчені, художники і просто зачаровані книгою люди - без таких жодна справа у світі не робиться. Прийшов час - і переїхав друкар до Острога, де став одним із засновників Острозької академії, друкарні. А в Старому Костянтинові ще довго знаходились його верстати - чи ж могли вони стояти без діла?

...Чули перехожі, як стукав друкарський верстат довгими осінніми вечорами. А прилеглими до Замкової вулицями міста плив дивний запах друкарської фарби, сповіщаючи, що прийшла нова доба книги. Прийшла в місто князя Костянтина.

Осередком культурної діяльності у Костянтинові стала Троїцька (Замкова) церква, отці якої були відданими соратниками князя К.-В. Острозького. Церква була центром переписування книг, при ній свого часу діяла друкарня, яку згодом, 1588 року, передали із замку до Вільно К. Мамоновичу. А незабаром при активному сприянні князя й під впливом місцевого друкарського товариства при Троїцькій церкві в Костянтинові виникла і своя школа - на зразок Острозької Академії - "Кадемія Костянтинівська", як тоді її називали.

У згадці про першу церкву міста - Замкову - читаємо: «…Року божого народження 1599 грудня 5. Списана Петром Станіславовичем Яневським у богоспасаємому граді Костянтинові, в Кадемії Костянтинівській, при дидаскалу смиренному Антонію Єзифовичу, а при державі княжить благо­честивий і христолюбивий вельможний пан Василій Острозький — воєвода Київський, маршалок землі Волинської, староста Володимирський. За кошти і накладом в Бозі достойного і в Христі возлюбленого отця Андрія, на той час протопопом будучого цер­кви соборної Троїцької Костянтинівської".

Отці Троїцької церкви були викладачами, а учнями - діти заможних городян, ремісників і просто обдаровані юні мешканці міста. Існувала школа, найімовірніше, до початку XVII ст.

Костянтинівська Академія існувала одночасно зі Львівською Ставропігійською школою - значно раніше Київської братської школи, що виникне лише 1615 року. Пройде час - і стануть вихованці школи Костянтинівської соратниками князя в ратних і культурних діяннях.

...Занесло порошею не­буття імена їхні, але справу, що її чинили вони в Костянтинові того часу, не забути у віках.