офіційна символіка міста старокостянтинів

28 лютого 2000 року XI сесія Старокостянтинівської міської Ради затвердила символіку міста і Положення про її застосування.

Згідно з Положенням Герб і Прапор міста — це пізнавально-правові знаки, які є символами міста, влади і самоврядування. Герб і Прапор міста — символи влади міського голови, це - власність міської Ради Еталони Герба і Прапора міста знаходяться у приміщенні міської Ради.

   

Герб міста Старокостянтинова являє собою гербовий щит з фігурою: половини летючої догори стріли (срібло), ввіткнутої в половину кільця у вигляді веселки (срібний колір), під кільцями повернутий догори місяць на пурпуровому тлі. Форма гербового щита – іспанський заокруглений щит. Над ним – корона «Вежа з трьома зубцями» (у минулому повітове місто) і його оборонні мури.

Щит обрамлений декоративним картушем, нижче якого гасло (девіз) «Навіки в славі». Під стрічкою загально український Герб Тризуб в обрамленні декоративного акантованого листу. Національна символіка свідчить про давні русько-українські корені Старокостянтинова й відображає прагнення волинян (міщан) до єдності України, роль міста в краї у процесі національного відродження.

Обабіч щита на стрічці – фігури щитотримачів, які уособлюють історію міста. Справа (за геральдикою) русько-український «значний міщанин» (староста, каштелян, війт тощо) у жупані малинового кольору, застібнутому на один ряд ґудзиків під шию, з декоративним візерунком, поверх жупана – кунтуш темно-зеленого кольору. Шапка зі смушевою оторочкою, роз’єднаною над чолом двома високими гострими виступами та прикрасою – подвійними орлиними перами. Міщанин із шаблею на поясі , з сувоєм паперу у правій руці, чоботи коричневого кольору, без каблуків. Цей образ символізує національну еліту – провідника захисту волинської землі, культури, віри, державності, європейського самоврядування.

Зліва – фігура «козака з мушкетом» (самопалом) на лівому плечі, шаблею в піхвах, при боці – порохівниця XVI століття. Старовинний козацький герб – символ українського народу. Одяг козака – жупан із синьої тканини, без коміра, застібнутий на один ряд ґудзиків під шию, малинові шаровари, що налягають на чоботи без каблуків. Козак підперезаний поясом. На голові – висока стовбувата смушева шапка з околицею, отороченою смушком та малиновим верхом (шликом) з китицею. Образ символізує козацьку славу краю, волю міста до незалежності, роль міста в українській національній революції XVIIстоліття.