Наприкінці дня 20 липня (за розра­хунками) у Прилуці було завершено зосередження Білоцерківського (4-5 тис), Уманського (3-4 тис.) та Вінницького (3-4 тис.) полків. М. Кривоніс, як уже зга­дувалось, мав полк кінноти у складі однієї тисячі ко­заків. Протягом 21 липня (за розрахунками) військо закінчило підготовку до маршу, відпочило і зранку 22 липня вирушило від Прилуки через Калинівку і Хмільник до Старокостянтинова. Шлях на Волинь і Поділля (в тому числі і Чорний шлях) проходив через Росоловецьку переправу, яка знаходилася південніше Старокостянтинова. До цієї переправи через р. Случ і спрямував свій рух М. Кривоніс.

БІЙ ЗА РОСОЛОВЕЦЬКУ ПЕРЕПРАВУ У РАЙОНІ СТАРОКОСТЯНТИНОВА 25-27 ЛИПНЯ 1648 р.

Перебуваючи в Росолівцях, Я. Вишневецький об'єднався з невеликими загонами шляхтичів Тишкевича, Осинського, Корицького та Заславського, після чого його військо збільшилось до 10 тис. воїнів. 24 липня йому стало відомо про наближення М. Кривоноса до Старокостянтинова, тому наступного ранку він вийшов до Росоловецької переправи, на лівий берег Случі, й отаборився.

Аналіз польських, хоч і тенденційних, джерел дає можливість з'ясувати хід бойових дій, що велися 25-27 липня між М. Кривоносом і Я. Вишневецьким у районі Старокостянтинова. Є цікаве повідомлення про бойовий порядок козацького війська перед наступом 27 липня. У ньому йдеться про те, що на правому фланзі М. Кривоніс поставив табір, на лівому - кінноту, а в центрі - артилерію. Таким чином, похідний порядок козацького війська був побудований за класичним варіантом тактики поділу його на три різновеликі частини, який досить широко застосовувався західноєвропейськими державами під час Тридцятилітньої війни. Згідно з ним військо під час висування поділялось на три частини:авангард, головні сили та ар'єргард. При шикуванні у бойовий порядок на правому фланзі ставав авангард, на лівому - ар'єргард, у центрі - головні сили. Отже, у М. Кривоноса в авангарді йшов табір з возів, а в ар'єргарді - загін кінноти. Саме такий принцип поділу козацького війська підтверджується повідомленням про те, що М. Кривоніс почав наступ табором, тобто авангардом.

Така побудова української козацької армії була викликана недостатньою наявністю кінноти, що ство­рювало тактичну перевагу на користь армії Я. Вишневецького у цьому роді війська.

Повстанське військо мало бойовий порядок, побудований за принципом сильної взаємопідтримки окремих його тактичних частин, програвало ж воно у важливому параметрі бою - маневровості. Відсутність необхідної кількості кінноти не дозволяла М. Кривоносу будувати своє військо за схемою зустрічної битви (або битви з відступаючим ворогом), як це зробив Б. Хмельницький на Жовтих Водах та під Корсунем. Там був виділений передовий загін з високорухливої татарської кінноти, який зустрів (Жовті Води) або наздогнав (Корсунь) польське військо і затримав його до підходу головних сил, одночасно створивши умови для оточення противника.

Той факт, що після бою під Махнівкою не вдалося наздогнати Я. Вишневецького, хоч той рухався із швидкістю свого обозу, свідчить, що погоню за ним здійснював піхотний козацький загін, побудований табором з возів. До речі, недостатньою наявністю кінноти в українському війську можна пояснити також безкарний і зухвалий рейд Я. Вишневецького по Лівобережній та Правобережній Україні протягом червня-липня 1648 р.

Оскільки під час просування козаків до Старокостянтинова в авангарді йшов піхотний загін (під захистом табору), то його похідна охорона складалася з піхотних підрозділі, які, очевидно, пересувалися на конях.